Похід в туалет у польоті неминучий. Але що відбувається з усіма відходами, що опиняються в повітрі?
Час від часу з’являються повідомлення про дощ. Ще в липні чоловік у Віндзорі сказав, що бачив сонце у своєму саду, коли почався дощ з фекалій.
У травні місцеві жителі Портсмута повідомили, що з неба падають «заморожені какашки».
Це взагалі можливо?
Чи можуть екскременти з літаків просто скидатися на нічого не підозрюючих місцевих жителів, які займаються своїми справами під траєкторією польоту літака?
Що відбувається з нашим калом, коли ми йдемо в туалет на повітрі?
Літаки Boeing використовують технологію, розроблену Джеймсом Кемпером у 1974 році.
Технологія використовується з 1982 року, і відтоді вона не оновлювалася, тому що ніколи не потребувала покращень.
Унітази в літаках мають вакуум на дні. Відходи засмоктуються в накопичувальний резервуар. І ні, цого не можна відкрити посеред польоту.
Навіть якби хотіли – та й навіщо – пілоти та обслуговуючий персонал не можуть відкрити люк з літака.
Резервуари можуть відкрити тільки наземні працівники після того, як літак приземлився.
Після відкриття люка відходи засмоктуються в окремий танкер, залишаючи резервуар повністю порожнім.
Може статися несправність, але дощу все одно не буде.
Якщо станеться витік, маленькі бурульки зі слідами людських відходів все ж можуть впасти на землю.
Але в гіршому випадку це буде не більше, ніж кілька крапель.
Бурульки блакитні від вмісту в них дезінфекційної рідини, і їх називають «блакитним льодом».
Отже, що сталося у Віндзорі та Портсмуті? Це загадка.
Але британців можна заспокоїти, що вони не будуть залиті людськими відходами, що падають з неба.
Або, принаймні, якщо так, то тепер вони знають, що це не може бути з літака, що пролітає.