Практичні проблеми постійно виникають при реалізації Протоколу по Північній Ірландії, який є частиною угоди по Brexit (і наказує, щоб митний і прикордонний контроль здійснювався не між двома частинами Ірландії, а біля узбережжя Англії – прим. Ред.) Проблеми можна було передбачити вже тоді, але їх можна вирішити і сьогодні, якщо обидві сторони виявляють добру волю.
В даний час цим питанням займається Європейський суд, але він дотримується принципу – ось чому для уряду Бориса Джонсона цей суд як горезвісна скалка в бік. У той час було вирішено, що саме цей суд буде вирішувати спірні питання. Зараз, однак, вона робить вигляд, що її наміри були цілком щирими в той час, але сьогодні зрозуміло, що це не так.
Це нонсенс. Джонсон тоді дуже хотів підписати угоду разом з протоколом по Північній Ірландії, щоб йти на вибори з ореолом прем’єр-міністра, який проштовхнув Brexit. І ця тактика спрацювала: консерватори з великим відривом виграли вибори в нижню палату британського парламенту.
Тому виникає питання: чого насправді хоче зараз Борис Джонсон? Чи хоче він утихомирити юніоністів, які вважають, що вся Ірландія повинна належати Великобританії? Або він націлений на провал угоди про вихід з ЄС разом з північноірландським протоколом? Що, в свою чергу, автоматично веде до зриву торгового угоди з ЄС … Можна сміливо припустити, що Джонсон всі ці розрахунки справив. Але, незважаючи на це, викидати в сміттєвий кошик пропозиції ЄС, які ще навіть не опубліковані, зовсім не в хорошому стилі. Борис Джонсон в будь-якому випадку не славиться хорошим стилем. Зовсім недавно він довів це в конфлікті з “партнерської” країною Францією в Індо-Тихому океані.