5 травня Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила закінчення пандемії COVID-19. Три роки країни намагалися стримати поширення хвороби, закриваючи свої межі. Чи це допомогло?
Опора на минулий досвід
На старті пандемії COVID-19 міжнародні організації не мали єдиного протоколу, як зупинити поширення хвороби. Фізичний бар’єр – закриті кордони – здавався очевидним першим кроком. Вчені звернулися до досвіду минулих епідемій, щоби оцінити результативність такого підходу.
Отже, у січні 2020 року було опубліковано дослідження Вашингтонського університету та Університету Джона Хопкінса про те, чи ефективними є заборони на поїздки під час епідемій. Вчені проаналізували чотири небезпечні інфекції останнього часу: вірус Ебола, атипову пневмонію, MERS, вірус Зіка.
Згідно з аналізом, заборона на поїздки може затримати проникнення інфекції до країни на дні чи тижні. Але дуже мало підтверджень, що так усувається ризик поширення в довгостроковій перспективі. Крім того, заборону застосовують разом з іншими заходами контролю та складно оцінити їх вплив окремо.
Досвід країн Африки
Ще одне дослідження про вплив закриття кордонів на рівень захворюваності на COVID-19 провели для дев’яти країн Африки у жовтні 2021 року. Автори статті, опублікованої в журналі Королівського товариства тропічної медицини та гігієни, вивчили ситуацію в Єгипті, Тунісі, Демократичній Республіці Конго, Ефіопії, Кенії, Гані, Нігерії, Сенегалі та ПАР.
Що в результаті? У всіх країнах після закриття кордонів спостерігалося зростання випадків коронавірусу. Дослідники припускають, що ізоляція держав мала мінімальний вплив на захворюваність COVID-19. Один цього заходу недостатньо, щоб стримувати епідемію, необхідні інші способи контролю.
Ефект у моменті, але не в перспективі
На початку 2022 року в журналі Nature вийшло велике міжнародне дослідження, що спиралося на дані двох останніх років. Його автори ставили за мету вивчити, чи зменшило закриття кордонів поширення коронавірусу у світі.
Вчені проаналізували понад 1000 обмежень на в’їзд, запроваджених з 2020 року, а також нечисленні дані минулих епідемій. Історичний огляд показав: якщо кордони закривалися одразу, передача вірусу в країну затримувалася на кілька днів чи тижнів.
При цьому дослідники не знайшли доказів, що закриття міжнародних кордонів зменшило поширення COVID-19. Найдивовижнішим відкриттям стало те, що хвороба не зупинилася навіть на островах та територіях, що повністю закрилися на карантин. Натомість вчені виявили, що обмеження на переміщення всередині країн сприяли зменшенню нових випадків зараження.
А як же Китай?
Китаю вдалося приборкати початковий спалах в Ухані, повністю заблокувавши місто з населенням понад 10 мільйонів людей. З того часу Пекін запровадив найжорсткішу у світі політику “нульової толерантності” до COVID-19. Однак упродовж трьох років осередки хвороби продовжують спалахувати у різних районах країни.
Після громадських протестів минулого року Китай почав знімати обмеження, що спричинило різке зростання захворюваності. У грудні 2022-го там заразилися коронавірусом майже 250 млн осіб, є смертельні випадки.
Незважаючи на безпрецедентно жорсткі заходи, ізоляція не допомогла Китаю зупинити епідемію. Як зазначають у китайському МЗС, у 2023 році “ситуація з COVID знаходиться під контролем”.
Занадто дорогий захід
Одне з найсвіжіших глобальних досліджень Йоркського університету вийшло цього року, і воно також ставить під сумнів ефективність закриття кордонів через коронавірус.
Канадські вчені порівняли дані із 166 країн, які закрилися протягом перших 22 тижнів пандемії. Дослідження показало, що цільові обмеження, спрямовані на мандрівників, мало зробили для стримування інфекції. А ось повне закриття кордонів справді уповільнило поширення COVID-19, але за дуже високою ціною.
“Обмеження на поїздки мають менший ефект, якщо високий рівень передачі всередині країни, якщо в усьому світі широко поширені штами з високою заразністю або якщо є багато людей, звільнених від заборон на поїздки, карантину та тестування”, – зазначають автори.
За словами дослідників, якби обмеження зберігалися на максимальному рівні довше, з меншою кількістю винятків, вони могли б стримати передачу вірусів, але це коштувало б занадто дорого.