Сьогодні у світі виробляють понад 2000 сортів сиру і серед них чимало різновидів з відразливим виглядом, неприємним ароматом та несподіваними інгредієнтами. Щоправда, за такою непривабливою оболонкою часом ховається вишуканий смак, а цінителі готові викладати чималі гроші за ці дивні ласощі.
5. Рокфор: класична зелена пліснява
Рокфор – один із найвідоміших блакитних сирів: його білу розсипчасту м’якоть прикрашає візерунок з плісняви, що надає йому специфічного смаку і запаху. У кожному шматочку виразно відчувається солодкуватий маслянистий присмак і аромат серпанку, а прожилки плісняви додають гостроти.
Справжнім рокфором вважається лише той, який виготовлений в історичному регіоні Руерг на півдні Франції, там, де народилася технологія його виготовлення. Овечий сир дозріває у вапнякових печерах, завдяки чому в ньому і утворюється пліснява. Кілограм готового продукту коштує близько 50 євро.
4. Смердючий єпископ: тонкий аромат шкарпеток
Англійський сир з назвою, що говорить, — один з найдавніших у світі: цистеріанські ченці робили його з молока глостерських корів ще в 10 столітті.
Своїм різким запахом, що нагадує пахощі несвіжих шкарпеток, він, як не дивно, завдячує грушам, сорту “смердючий єпископ”. При дозріванні сир іноді занурюють у грушевий сидр, через що він стає помаранчевим, липким і смердючим.
Втім, позбутися неприємного аромату нескладно: достатньо зняти з сиру скоринку, тоді можна оцінити його ніжний солодкуватий смак. Смердючий єпископ добре поєднується з червоними винами та фруктами, а коштує він приблизно 28 євро.
3. Мільбенкезе: терпкий післясмак і живі кліщі
У німецькому селі Вюрхвіц вже 300 років роблять кліщовий сир – саме так перекладається російською мовою мильбенкезе. Замість молочнокислих бактерій у його виробництві використовують сирних кліщів, ферменти яких забезпечують дозрівання продукту. Сформований сир кладуть у дерев’яний ящик і буквально посипають кліщами: у кожній сирній головці поселяється близько півмільйона цих членистоногих розміром 0,3 міліметра. Дозріваючи, мильбенкезе набуває темного кольору, гіркуватого післясмаку та запаху нашатиря. Сир їдять разом із живими кліщами.
До кінця 20 століття традиція виробництва була майже втрачена, але її успішно відродили, а у Вюрхвіці навіть встановили мармуровий пам’ятник сирному кліщу вельми страшного вигляду.
2. В’є Булонь: вишукані нотки тухлятини
Звання сиру з найсильнішим і огидним запахом у світі по праву заслужив французький сорт Булонь. Цей м’який сир родом із містечка Булонь-сюр-Мер виснажує складний букет тухлих овочів, гнилої риби, вогкості та гною, а все тому, що його витримують у вологих льохах і в процесі дозрівання обмивають пивом. Незважаючи на неприємне амбре, гурмани цінують в’є Булонь за м’який смак із грибним відтінком. Вживати його радять із хлібом чи печивом, запиваючи пивом, шампанським чи червоним вином.
1. Казу марцю: національне надбання
Рейтинг не може обійтися без легендарного делікатесу із Сардинії. У ньому чудово все: гнильний запах, стрибучі черв’ячки і ціна 200 євро за кіло. У магазинах козу марцю не знайти, тільки на ринку чи у місцевих сироварів. Він занесений до Книги рекордів Гіннесса як найнебезпечніший сир у світі, і до 2010 року його продаж в Італії було заборонено. Щоправда, потім заборону зняли, визнавши “гнилий сир” культурним надбанням Сардинії.
Відштовхуючий аромат та пекучий смак – результат розкладання сиру пекорино, яке прискорюють личинки сирної мухи. Вважається, що козу марцю треба їсти, поки личинки ще живі: гине, вони роблять і так сумнівний продукт відверто токсичним.