Швейцарія подала заявку до ЮНЕСКО з пропозицією включити йодль-спів — унікальну форму вокального мистецтва — до Списку нематеріальної культурної спадщини людства. Як повідомляє Associated Press, рішення очікується до кінця року.
Йодль — це не просто крик серед альпійських луків, як у старих фільмах. Сьогодні він є повноцінною музичною формою, яка об’єднує покоління і зберігає дух гірської культури. За останнє століття в Швейцарії з’явилися сотні клубів йодль-співу, що популяризують мистецтво серед молоді та створюють нові композиції.
Спочатку йодль складався з безсловесних звуків і фальцетних переходів, що допомагали пастухам спілкуватися через гірські долини. З часом пісні стали мелодійнішими, отримали слова та навіть сучасні аранжування.
“У Швейцарії є чотири офіційні мови, але насправді їх п’ять. П’ята — це йодль,” — каже професорка Надя Рас з Університету прикладних наук і мистецтв у Люцерні (HSLU), де вже кілька років йодль викладають як університетську дисципліну.
Йодль має свої варіації: у регіоні Аппенцелль він звучить повільніше і меланхолійніше, а в центральній Швейцарії — енергійно та ритмічно. Хоча колись це заняття було суто чоловічим, сьогодні в хорах дедалі більше жінок, що символізує зміни у швейцарському суспільстві.
Остаточне рішення про внесення йодль-співу до списку ЮНЕСКО ухвалить Комісія з нематеріальної спадщини в Нью-Делі у грудні. Серед 68 номінантів цього року також — традиційна пудра з М’янми, народна музика Гани та ферментований напій із Киргизстану.