Хтось довго її планував, хтось їхав майже одним днем, але всі, хто так чи інакше зважився на еміграцію, одностайні: вона зовсім не те, чим може здатися спочатку.
Коли проходить перше відчуття ейфорії, стає зрозуміло: крім найпотрібніших речей, ти навіщось узяв із собою безліч очікувань, які зовсім не виправдовуються життям за кордоном.
“Інша культура та менталітет — питання звички”
Як правило, для переїзду люди обирають країни, де вже бували. Це створює в них ілюзію розуміння того, як влаштовано іншу культуру. Але одна справа стикатися з іншою культурою як турист (а їм за замовчуванням завжди дозволено трохи більше) і зовсім інша – місцевим жителем.
Коли переїжджаєш кудись хоча б на місце проживання, вже стають помітні особливості менталітетів інших народностей.
“Там все приблизно те саме”
Коли емігранти осідають у містах інших країн, вони очікують знайти там те саме, що було їм раніше: цілодобову доставку їжі та магазини зі звичним набором продуктів, відкриті щодня хоча б до 23:00, налагоджену роботу додатків банків, магазинів, аптек, зрозумілі умови подання документів у різні місця, плюс-мінус звичні ціни на послуги.
Однак на місці з’ясовується, що ціни, їжа, ставлення до емігрантів, графік роботи всього на світі та багато іншого тут кардинально відрізняється від того, до чого звик на батьківщині. Доводиться наново вибудовувати побут уже у нових реаліях.
“Можна швидко стати своїм”
Мабуть, це головна помилка, з якою емігранти їдуть на ПМП за кордон. Безумовно, тим, хто досконало володіє мовою тієї країни, куди їде, на місці буде набагато простіше, особливо якщо й зовнішність у цієї людини приблизно така сама, як у місцевих жителів. Його просто частіше прийматимуть за свого. А до своїх у будь-якій країні ставлення зовсім інше, ніж до чужих – хоч у Німеччині, хоч у Туреччині, хоч у Таїланді. Хоча, звичайно, багато залежить від конкретної людини.
Заводити нових друзів серед місцевих за кордоном важко. Причина проста: у дорослих людей найчастіше вже сформоване коло спілкування, куди новачків приймають неохоче.
“Все нове – буде не нудно”
Багато емігрантів упевнені, що врятуватися від нудьги чи відчуття самотності їм допоможе новизна місця. Але тут багато залежить від того, як ви звикли розважатися. Свята, концерти, виставки та інші заходи за кордоном відбуваються місцевими мовами, те саме стосується фільмів у кінотеатрах: навіть у Туреччині з її багатим кінопромом відвідування кінотеатру стане для іноземця проблемою.
Німці чи швейцарці не моргнувши оком заявлять на вас у поліцію, якщо ви захочете влаштувати біля себе гучні посиденьки з пивом і шашликом. А у Вірменії такі галасливі сімейні свята проходитимуть під вашими вікнами, і мало кого зацікавить, що ви інтроверт та любитель тиші. Щоправда, обов’язково запросять приєднатися.
“В інших країнах менше проблем”
Багато країн лише здалеку здаються чи не земним раєм. І лише на місці деякі емігранти раптом з’ясовують, що ті ж Туреччина, Вірменія та Ізраїль беруть участь у складних територіальних суперечках. У Франції відбуваються протести, які іноді перетворюються на справжні побоїща з поліцією. У Німеччині працівники залізниць часто люблять страйкувати, що регулярно призводить до транспортного колапсу.
“Еміграція лише трохи складніша за туризм”
Насправді еміграція та туризм – зовсім різні речі. Перша вимагає незрівнянно більше грошей, зусиль та часу на облаштування, змушує вирішувати проблеми, з якими турист просто не зіткнувся б. Наприклад, як швидко знайти нову квартиру, тому що господар колишньої різко змінив умови, де відшукати тямущого перекладача (не шахрая!), який допоможе зібрати документи для ВНЖ, як не пропустити терміни закінчення візи, де шукати придатних лікарів, перукарів і ті продукти, які звик не дивлячись брати в магазині біля будинку.
Інша проблема еміграції — відчуття туги. Їли не по країні, то по людях, що залишилися на батьківщині. Тим, хто їде вдвох або компанією, простіше пережити цей момент. Але навіть вони починають тужити, оскільки швидко розуміють, що зв’язок через месенджери не може замінити довгі розмови на кухні, спільні прогулянки та особливо можливість обійняти близьку людину.