Виконавча рада ЮНЕСКО схвалила включення 18 об’єктів до Глобальної мережі геопарків ЮНЕСКО, внаслідок чого загальна кількість геопарків досягла 195 об’єктів у 48 країнах. Цього року до глобальної мережі приєдналися ще дві держави-члени ЮНЕСКО — Нова Зеландія та Філіппіни.
Найменування „Глобальний геопарк ЮНЕСКО“ було затверджено у 2015 році. Надання цього охоронного статусу свідчить про міжнародне визнання унікальності геологічного об’єкта. Геопарки служать інтересам місцевих громад, забезпечуючи можливість одночасного поєднання діяльності, спрямованої на збереження цих об’єктів як унікальної геологічної спадщини, інформаційно-просвітницької роботи серед населення та екологічного освоєння території людиною. З урахуванням включення до мережі 18 нових об’єктів загальна кількість глобальних геопарків ЮНЕСКО досягла 195, а займана ними площа становила 486 709 км2, що вдвічі перевищує територію Великобританії.
До Глобальної мережі геопарків ЮНЕСКО увійшли такі об’єкти:
Глобальний геопарк ЮНЕСКО Суннхордланд, Норвегія
Ландшафт цього геопарку варіюються від покритих льодовиками гір до архіпелагів із їхніми тисячами островів, розташованих на мілководді вздовж узбережжя. Геологічний ландшафт демонструє хрестоматійні приклади льодовикової ерозії, що відбувалася тут протягом 40 льодовикових періодів. Хардангер-фіорд є наочним свідченням мільярда років геологічної еволюції. Геопарк дає уявлення про те, як вулканічні системи створюють континенти: у місці сходження двох тектонічних плит стиснена плита зминається, а потім піднімається та утворює гірський хребет у процесі, відомому як орогенез. У геопарку сходяться два найбільші орогенні пояси на Землі. На південній стороні залягають породи, що належать до континентальної вулканічної дуги (1,5 мільярда років тому), а на північній — породи океанічної кори та системи острівних дуг (500–450 мільйонів років тому).
Глобальний геопарк ЮНЕСКО Мис Ортегаль, Іспанія
Здійсніть подорож углиб нашої планети та відкрийте для себе гірські породи, що з’явилися на території нинішнього глобального геопарку ЮНЕСКО Мис Ортегаль із надр Землі майже 400 мільйонів років тому. Саме тут є найбільш повні у Європі свідчення зіткнення, що призвело до виникнення Пангеї, внаслідок процесу, відомого як варисційська складчастість. Більшість гірських порід у цьому геопарку було винесено на поверхню внаслідок зіткнення двох континентів — Лавразії та Гондвани, які пізніше (близько 350 мільйонів років тому) об’єдналися у суперконтинент Пангея. У момент зіткнення ці породи перебували у верхній мантії Землі на глибині понад 70 км. Мідь, що видобувається в шахтах геопарку, утворилася в результаті інтенсивної термічної активності на морському дні, де “вулканічні димарі” під назвою фумароли викидали розігріті до величезних температур гази та мінерали, які потім охолоджувалися при контакті з водою.
Глобальний геопарк ЮНЕСКО Касапава, Бразилія
Для гуарані, корінного народу Бразилії, назва цього геопарку означає „місце, де закінчуються джунглі“. Геопарк розташований у штаті Ріу-Гранді-ду-Сул на півдні Бразилії. Його геологічна спадщина, що складається з сульфідних руд і мармуру, що добувались тут колись, мала найважливіше значення для економічного розвитку всього регіону. Осадові відкладення вулканічного походження в басейні Камакан є найбільш повним і відкритим для вивчення літописом руху Американської геологічної платформи на етапі переходу від едіакарського до кембрійського періоду (600–500 мільйонів років тому). Едіакарська біота відноситься до ранніх з відомих видів тварин. Ці м’якотілі морські організми були схожі на деякі сучасні види фауни, зокрема медуз. Крім геологічної різноманітності, геопарк є ареалом для низки біологічних видів, що опинилися під загрозою зникнення, у тому числі кактусів, бромелієвих, ендемічних квітів та бджіл. Місцеві чагарники та пасовищні угіддя, що оточують голі скелясті пагорби, є екологічним джерелом засобів для існування для населення, що займається розведенням овець та кіз. Мальовничі пагорби геопарку служили природними військовими укріпленнями у середньовічному та ранньому сучасному періодах.
Глобальний геопарк ЮНЕСКО Кварта Колонія, Бразилія
Цей геопарк розташований на півдні Бразилії між біомами пампи та бразильського атлантичного лісу. Його назва є відсиланням до періоду, коли італійці колонізували центральну частину штату Ріу-Гранді-ду-Сул. Тисячі європейських поселенців пов’язували свої надії та мрії з цією „обітованою землею“, яка межує із густим субтропічним лісом і лежить між глибокими рифтовими долинами, прорізаними мережею численних річок, що стікають по схилах гірського масиву Серра-Жерал. Тут можна побачити збудовані сотні років тому вілли колоністів, а також сліди поселень корінних жителів – квіломбол (вихідців з Африки). У геопарку зустрічаються численні скам’янілі рештки тварин і рослин, що населяли землю 230 мільйонів років тому. Знайдені тут останки динозаврів є найдавнішими з виявлених на нашій планеті. Збереження органічних скам’янілостей тріасового періоду має велике міжнародне значення.
Глобальний геопарк ЮНЕСКО Лавреотики, Греція
У зв’язку з великою кількістю та різноманітністю природних мінералів, багато з яких вперше були виявлені саме в цьому районі, геопарк відомий у всьому світі завдяки сріблу, що видобувається зі змішаних сульфідних відкладень. Геологічні багатства цього району зумовили його заселення людьми ще у давнину. Нині на території геопарку проживає 25 102 особи. Тут також розташований візантійський монастир Святого апостола Павла, де вшановують традиції православного чернецтва. Місцеві ченці змогли зберегти секрети фрескового розпису — традиційної техніки монументального живопису, де використовуються натуральні мінеральні фарби.
Глобальний геопарк ЮНЕСКО Іджен, Індонезія
Цей геопарк розташований на території округів Баньуванги та Бондовосо у провінції Східна Ява. Його стратегічне розташування між протокою та морем зумовило розвиток цієї території як перехрестя торгових шляхів та міграції населення. Іджен – один з найактивніших вулканів, що діють, в системі однойменної вулканічної улоговини (кальдери). Усередині кальдери та на її обіді сформувалося 22 посткальдерні вулканічні конуси. Іджен — це ще й концентроване за складом і найбільше у своєму роді кислотне кратерне озеро на Землі. Тут можна спостерігати рідкісне явище, коли щільні концентрації сірки, що піднімаються з активного кратера вулкану, спалахують, з’єднавшись з багатою киснем атмосферою. При горінні цієї газової суміші утворюється полум’я кольору електрик, унікальне за своєю природою і видиме лише вночі. Наслідком інфільтрації води у вулканічні надра є її висока кислотність.
Глобальний геопарк ЮНЕСКО Марос Пангкеп, Індонезія
Цей геопарк розташований уздовж південного рукава острова Сулавесі на території округів Марос та Пангкеп. Місцеве населення представлене в основному корінними народами бугісу та макасарезі. Незважаючи на те, що площа геопарку складає 5077 км2, більш як половина його території (55,4%) лежить під водою. Відокремлена від материкової частини територія геопарку містить 39 островів. Цей архіпелаг розташований у „Кораловому трикутнику“ та виконує функцію центру збереження екосистем коралових рифів. Окрім інших визначних пам’яток геопарк відомий своїми вражаючими карстовими вежами та кораловими рифами архіпелагу Спермонд. Вік території, де розташований геопарк, становить понад 100 мільйонів років. Тут збереглися сліди стародавніх форм життя, представлені такими ендемічними видами, як чорний макак і сулавесійський ведмідь кускус, що мешкають на території, розташованій уздовж лінії Уоллеса (названої так на честь вченого-біолога Альфреда Рассела Уоллеса, що дійшов до тих самих висновків про еволюцію). і його сучасник Чарльз Дарвін), – глибоководної западини, що відокремлює один від одного острови Борнео і Сулавесі. Західна частина геопарку належить до Азіатської континентальної тектонічної плити, тоді як його східна частина розташована на Австралійській континентальній плиті. Цим пояснюється багате розмаїття біологічних видів, які трапляються цих сусідніх островах.
Глобальний геопарк ЮНЕСКО Мерангін Джамбі, Індонезія
У цьому геопарку представлені унікальні скам’янілості “флори Джамбі” – єдині з доступних на сьогодні у світі зразків скам’янілих рослин. Знаходяться вони у центральній частині острова Суматра в Індонезії. Назва „флора Джамбі“ застосовується до скам’янілих рослин, які були виявлені у складі гірської породи, що відноситься до ранньопермського геологічного періоду (296 мільйонів років тому). Серед представлених скам’янілих рослин – мохи, примітивні хвойні породи та насіннєві папороті, що розмножувалися шляхом розсіювання насіння, а не суперечка. Ландшафт геопарку поєднує в собі низовини у східній своїй частині та нагір’ї на заході. Найвища вершина – гора Масурай (2900 м над рівнем моря) утворилася в результаті великого виверження, яке сталося тут 33 000 років тому. Ці землі були заселені ще в доісторичні часи і стали батьківщиною для різних груп корінного населення, таких як плем’я оранг батин ламо та родова громада серампасів. На території геопарку представлений карстовий ландшафт, який сформувався в мезозойську еру (252-66 мільйонів років тому). У карстових печерах було виявлено пам’ятки доісторичної матеріальної культури, які стали частиною важливого археологічного дослідницького проекту.
Глобальний геопарк ЮНЕСКО Раджа-Ампат, Індонезія
Територія цього геопарку включає чотири основних острови і унікальна тим, що тут знаходиться найдавніший у країні відкритий комплекс гірських порід силурійсько-девонського періоду (443,8–358,9 мільйонів років тому), вік яких становить майже десяту частину віку Землі. Найбільш незвичайною його геологічною пам’яткою є тропічні острови, що виникли в результаті підвищення рівня моря в четвертинний період (між 2580000 років і 11700 років тому). В результаті карстового процесу тут утворилися численні печери, розташовані як вище, так і нижче лінії води. Карст складається з вапняку – м’якої та пористої породи, що розчиняється у воді. У міру просочування дощових вод порода розмивалася, і згодом у ній утворилися печери. Сюди стікаються любителі підводного плавання, які приваблюють красою підводних печер і надзвичайною різноманітністю морських біологічних видів. Тут можна побачити наскельні малюнки, створені доісторичними людьми, котрі жили у цих місцях кілька тисяч років тому.
Глобальний геопарк ЮНЕСКО Арас, Іран
Річка Арас є північним кордоном цього геопарку, розташованого на північному заході Ірану біля південного краю гірського хребта Малого Кавказу. Гірський хребет виступає як природний бар’єр. Завдяки цьому тут створилися особливі кліматичні умови та виникла багата геологічна та біологічна різноманітність. На території геопарку представлені різні культури народів, що проживають на північному та південному схилах гірського ланцюга. Найбільш значущою геологічною особливістю геопарку, що зумовила його міжнародне визнання, є сліди масового вимирання, що відбулося 252 мільйони років тому на етапі переходу від пермського до тріасового геологічного періоду, який вважається однією з віхових подій в історії Землі. Геопарк є також місцем проживання деяких видів тварин, що зникають, таких як кавказький тетерів, благородний олень, вірменський муфлон і передньоазіатський (кавказький) леопард, що зустрічаються на території трьох заповідних районів.
Глобальний геопарк ЮНЕСКО Табас, Іран
Багато мислителів називали 22771 км2 пустелі на північному заході провінції Південний Хорасан, де розташований цей геопарк, “геологічним раєм Ірану”. Це пов’язано з тим, що саме тут можна побачити всі етапи еволюції нашої планети, починаючи з раннього докембрійського періоду історії Землі (4,6 мільярда років тому) і закінчуючи раннім крейдяним періодом (близько 145 мільйонів років тому), причому без будь-яких. пробілів. На території геопарку розташований найбільший в Ірані заповідник Найбандан, який займає площу 1,5 мільйона гектарів та є найважливішим ареалом проживання азіатського гепарду. Крім цього, геопарк утворює половину світового ареалу росту ендемічної рослини Ferula assa-foetida, яка широко використовується в медичних цілях. Протягом усієї історії цей район служив важливою ланкою, що пов’язує південь та захід зі сходом та північним сходом Ірану. У зв’язку з цим геопарк відвідують численні туристи, яких сюди тягне не лише багата природна, а й культурна спадщина.
Глобальний геопарк ЮНЕСКО Хакусан Тедорігава, Японія
Геопарк Хакусан Тедорігава, розташований в центральній частині Японії, де він слідує вигинам річки Тедорі від гори Хакусан вниз до моря, може повідати про приблизно 300 мільйонів років історії Землі. Тут представлені гірські породи, що утворилися внаслідок зіткнення континентів. Крім того, тут можна побачити скам’янілі останки динозаврів, що збереглися в пластах, які утворилися в місцевих річках та озерах ще в ті часи, коли Японія була з’єднана з євразійським континентом. Вулканічні відкладення сформувалися в ході рифтового процесу, що відокремив Японію від євразійського континенту близько 15 мільйонів років тому, коли в результаті субдукції літосферних плит Японія виявилася зрушеною на схід. Пізніші вулканічні відкладення з’явилися внаслідок виверження все ще діючого вулкана Хакусан, однієї з трьох священних гір Японії. Височіючи на 2702 м над рівнем моря, гора Хакусан є місцем, де відзначено один із найвищих показників снігових опадів у світі, говорячи про вершини, розташовані близько до екватора. Рясні снігопади та пов’язані з ними водно-ерозійні процеси зумовлюють безперервну зміну ландшафту.
Глобальний геопарк ЮНЕСКО Кінабалу, Малайзія
Гора Кінабалу урочисто височить над цим геопарком, розташованим у штаті Сабах на північному краю острова Борнео. Будучи найвищою горою на всьому просторі від Гімалаїв до Нової Гвінеї, Кінабалу вже понад століття приваблює до себе дослідників та туристів. Геопарк займає площу в 4750 км2 і є домом для багатьох ендемічних рослин і тварин: на схилах Кінабалу можна побачити 90 видів орхідей, а також зустріти малиновоголову куріпку, яка не зустрічається більше ніде у світі. Геопарк відрізняється неймовірною геологічною різноманітністю, включаючи ультрамафічні породи, вік яких обчислюється мільярдами років, що входять до складу мантії Землі, але іноді під час виверження вулканів піднімаються на її поверхню. Тут же можна побачити гранітні інтрузії: під час виверження вулкана більшість магми не виливається на поверхню і залишається прихованою всередині земної кори, де вона застигає в інтрузивних магматичних породах, таких як граніт. На території геопарку представлено унікальні форми земного ландшафту. Тут же знаходяться гарячі джерела Порінг, а також район Ранау-Тамбунан, що є змішанням складчастих і уламкових осадових порід.
Глобальний геопарк ЮНЕСКО Вайтакі Уайтстоун, Нова Зеландія
Перший глобальний геопарк ЮНЕСКО в Новій Зеландії площею 7214 км2 розташований на східному узбережжі Південного острова і простягається від долини Вайтаки до заснування Південних Альп. Пейзажі, річкові долини і припливи, які можна побачити на території геопарку, мають величезну культурну цінність для корінного населення, що проживає тут, народності нгаї-таху. Геопарк дає вичерпне уявлення про історію восьмого континенту Землі – Зеландії, або Ті Ріу-а-Мауї мовою маорі. Тут можна знайти підтвердження утворення Зеландії приблизно 80 мільйонів років тому внаслідок її від’єднання від стародавнього суперконтиненту Гондвана. Пізніше континент на мільйони років поринув у океан, а потім тектонічні сили винесли на поверхню Нову Зеландію, після чого почалася фаза гороутворення на території нинішньої країни. Сьогодні близько 94% поверхні тієї самої Зеландії, що простягається від східної частини Нової Зеландії на північ до Нової Каледонії, як і раніше, приховано під водою.
Глобальний геопарк ЮНЕСКО Острів Бохоль, Філіппіни
Перший глобальний геопарк ЮНЕСКО на Філіппінах, острів Бохол, належить до групи Вісайських островів. Геологічна ідентичність острова формувалася протягом 150 мільйонів років, протягом яких острів поступово здіймався з океанських глибин у моменти тектонічної турбулентності. Сліди підземного минулого острова можна знайти у вапняках, що утворюють характерні карстові структури. Геопарк рясніє карстовими геооб’єктами, такими як печери, лійки та конічні карсти, включаючи розташовані в центрі геопарку знамениті конусоподібні Шоколадні пагорби. Подвійний бар’єрний риф Данаджон, що простягається вздовж північного узбережжя, — єдиний у своєму роді риф у Південно-Східній Азії та один із шести документально підтверджених подвійних бар’єрних рифів на нашій планеті. Відвідувачі мають змогу познайомитись із 6000-річною історією зростання коралів. Подвійний бар’єрний риф Данаджон складається з двох комплексів великих коралових рифів, які утворилися біля берега на підводній гряді через поєднання сприятливих припливних течій та зростання коралів у цьому районі.
Глобальний геопарк ЮНЕСКО Західне узбережжя Чонбук, Республіка Корея
Цей геопарк оповідає про 2,5 мільярди років наочної геологічної історії західної частини країни. Величезні приливні мілини, усіяні вулканами та островами, дозволяють подорожувати у часі та побачити відразу всі основні віхи історії нашої планети. Приливно-відливні рівнини корейською називаються “гетбол”. Гочанг Гетбол входить до числа 19 існуючих у світі прибережних водно-болотних територій з висотою припливу понад п’ять метрів (макроприпливи). Шари грязьових відкладень, що становлять тут до 40 м, накопичувалися протягом 8500 років, внаслідок чого тут сформувався один із найпотужніших верств приливних відкладень у світі зі значним обсягом відкладень голоценового періоду, що розпочався 12000–11500 років тому. Глобальний геопарк ЮНЕСКО Західне узбережжя Чонбук має інші види охоронних статусів. Так, раніше він уже був визнаний ЮНЕСКО як об’єкт всесвітньої природної та культурної спадщини, а також отримав статус біосферного заповідника. Крім того, з урахуванням унікальності цієї території як водно-болотного угіддя їй було надано статус Рамсарського угіддя.
Глобальний геопарк ЮНЕСКО Корат, Таїланд
Основна частина глобального геопарку Корат розташована в басейні річки Ламтакхонг на південно-західній околиці плато Корат у провінції Накхонратчасима на північному сході Таїланду. Домінуючим типом лісових угідь у цьому районі є листопадні диптерокарпові ліси, а унікальною геологічною особливістю регіону є різноманітність та розмаїтість скам’янілих органічних останків, що налічують від 10 000 до 16 мільйонів років. В окрузі Муанг було виявлено велику кількість останків динозаврів та інших копалин тварин, зокрема давніх слонів. Крім того, у відкладах піску та гравію на території округів Чалоєм Пхра Кіат та Муанг провінції Накхонратчасима були виявлені зразки скам’янілої деревини. Це дало глобальному геопарку ЮНЕСКО Корат підставу вважати себе палеонтополісом світу (містом стародавньої фауни та флори). Унікальна культура цього регіону називається тайською коратською культурою. Назва „корат“ використовується стосовно мови, народності та музики. Крім того, воно є міжнародно визнаним у наукових назвах виявлених нещодавно на території геопарку копалин видів хребетних, таких як Khoratosuchus jintasakuli (крокодил) та Sirindhorna khoratensis (динозавр).
Глобальний геопарк ЮНЕСКО Морн Галліон Странгфорд, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії
Цей геопарк розповідає про геологічну історію розвитку двох океанів протягом 400 мільйонів років. Він дозволяє побачити, як зник древній океан Япетус і як його місці виникла північна частина Атлантичного океану. Цей процес супроводжувався формуванням у земній корі та на поверхні Землі величезних обсягів розплавленої породи (або магми). У наступні періоди гірські породи та ландшафти трансформувалися під впливом численних процесів, що змінювали поверхню планети, проте домінуючу роль відіграли процеси, що відбувалися під час останнього льодовикового періоду. Поєднання гірського та прибережного середовищ зумовило величезну різноманітність льодовикових особливостей, що не часто можна побачити на такій невеликій за площею території. Вони свідчать про численні етапи формування та руху льоду в горах Морн та в районі затоки Странгфорд-Лох. Геопарк розташований на південному сході Північної Ірландії на кордоні з Ірландською Республікою та займає площу 1932 км2. Люди прийшли на ці землі одразу після закінчення останнього льодовикового періоду.