Способи обдурити та поживитися за рахунок туристів у Туреччині, які «перевірені» на собі та оточуючих, розповів блогер, який подорожує Стамбулом. Причому, якщо деякі відомі способи зараз відживають свій термін, судячи з його репортажу, то інші – лише «набирають обертів», причому орієнтуються на мандрівників зі стажем – і їм світить «залишитися без штанів».
«Отже, за досвідом блогера типовий стамбульський прийом – це “виверт сяючих черевиків” або “вдячний чистильник”. Не сказати, що це щось серйозне. Я назвав би його швидше цікавим культурним досвідом, і зізнаюся чесно, я навмисно намагався стати жертвою, але, на жаль, мені не вдалося», – пише блогер.
Суть така: на знаменитому Галатському мосту, де багато туристів, у Стамбулі гуляють чистильники взуття, які випадково втрачають свою щітку так, щоб це помітила мішень – наївний турист. Якщо той піднімає щітку та віддає її власнику, на подяку туристу пропонують почистити черевики безкоштовно. «У процесі той починає розповідати щирі історії про те, що його дітям нічого немає і що турист міг би подати йому пару копійок», – додає блогер. Однак за його живим досвідом – цей спосіб шахрайства йде в минуле: «На Галатському мосту провів півтори години, розгулюючи з боку в бік. Але, на жаль, із хитрими чистильниками так і не зустрівся».
Другий прийом – універсальний по всьому світу – це таксі і вимкнений лічильник. «У жодному разі не хочу узагальнювати, але якщо в чужій країні тебе хтось і обдурить, то швидше за все першим це зробить водій таксі. Туреччина не є винятком. Варто не перевірити справність таксометра, і вам у кращому разі гарантована неприємна розмова, можливо з криками, із незадоволеним таксистом. У гіршому – незаплановані витрати», – заявляє турист.
А ось про третю схему він окремо попереджає туристів – що цей «стамбульський ексклюзив» і є «найжорсткіша, розводка», причому орієнтована вона на досвідчених мандрівників, які комфортно почуваються в іноземних містах, не бояться спілкуватися з місцевими і добре розмовляють англійською.
«Суть така: на вулиці до потенційної жертви турецькою звертається молодик з проханням прикурити. Турист не розуміє, і шахрай повторює питання англійською. Аферист дивується з того, що прийняв туриста за місцевого. «А я подумав, ти зі Стамбула»… Далі зав’язується ненав’язлива розмова, мандрівникові пропонують випити склянкою, і новий друг навіть викликається пригощати», – розповідає блогер. Якщо той підтримує знайомство, то стамбульський «товариш» дзвонить до своїх друзів, і компанія англомовних дівчат і молодих людей вирушає весело проводити час у якийсь клуб. Поки що все начебто весело і безневинно і багато туристів попадаються. «Я навіть уявити не міг, що все це сплановано», – цитує блогер слова однієї з жертв.
Справа в тому, що якщо турист піддасться на запрошення «переміститися до закладу веселіше, випити чогось міцнішого», то вже туриста, який злегка прийняв, «відтранспортують» «у нічний клуб десь біля чортика на рогах». «Там він, розслабившись, купує собі і, може, ще й однієї з дівчат по напою, щоб сподобалися, а в результаті отримує рахунок на 300 – 1000 доларів. І оскільки місце від центру далеко і про жодну туристичну поліцію тут мови бути не може, доводиться платити. Охорона у таких закладах серйозна, якщо треба – і до банкомату проводять», – попереджає блогер. Тож мандрівникам потрібно пам’ятати – «за танці в Туреччині можна дорого заплатити».