Сувору правду про роботу, яку деякі вважають кар’єрою мрії, розкрила Кімберлі Чан – колишня співробітниця готелю, який працює за системою «Все включено» у Мексиці. Її історію навела The Sun.
Дівчина працювала координатором заходів та розваг в одному з найкращих готелів Мексики, і після відходу з роботи вона захотіла відкрити завісу таємниці над тим, як робота готелю здійснювалася насправді.
За її словами, деякі функції у роботі були приємними, проте існували суворі правила, через які у співробітниці часто виникали проблеми з дуже незначних причин. Один із яскравих прикладів: дівчині дорікали за те, що вона недостатньо часто посміхалася.
Вона пояснила, що працівникам готелю, особливо тим, кого наймають для розваг, не дозволялося відповідати ніяк, окрім «відмінно», коли гості питали, як у них справи. «Ми завжди повинні були бути бадьорими та оптимістичними, навіть якщо ми не спали минулої ночі, навіть якщо у нас боліла голова або навіть якщо ми розлучилися з кимось цього ранку», – пояснила вона.
Оскільки гості платили тисячі доларів за своє перебування, готелі заявили, що не хочуть, щоб відпочинок туристів був зіпсований сумними співробітниками. Безперечно, залишатися завжди оптимістичним може бути складно, особливо коли дуже мало шансів відпочити від невпинних вечірок.
Колишня співробітниця готелю також розповіла, що адміністрація очікувала від персоналу, що він з легкістю проводитиме вечори з гостями та заохочуватиме їх пити та танцювати більшу частину ночей, навіть якщо вони хочуть просто подрімати після 15-годинної денної зміни.
Вихідні дні в неї та її колег теж були обмежені. Хоча персонал зазвичай отримує вихідний щотижня, їм також доводилося працювати за змінами, якщо хтось захворів чи туристів виявлялося більше, ніж очікувалося. «Якщо туристів чи роботи було більше, ніж зазвичай, вихідні скасовувалися. Коли я одного разу працювала два тижні без перерви, деякі люди сказали мені, що мені пощастило, що це було лише два тижні», – розповіла вона.
Залишатися постійно щасливим, коли ти так втомився – це одне, але робити це на порожній шлунок ще гірше. Тим не менш, персоналу курортного готелю часто доводилося пропускати обід, щоб підготуватися до вечірніх обов’язків.
Політика готелю, де працювала дівчина, полягала в тому, що гості завжди приходили перед їжею, навіть під час обідньої перерви, коли вони мали продовжувати розважати постояльців. Втім, Чан була одним із щасливих співробітників, які також мали доступ до обіднього буфету готелю. Іншим працівникам курорту пощастило менше. Насамкінець вона зазначила наступне: «Аніматори були єдиними співробітниками, яким дозволялося харчуватися в буфеті. Іншим доводилося їсти на кухні для персоналу, де було доступно лише одну або дві дуже прості, а іноді й грубі страви».