Ставлення людини до природи та її прагнення до прогулянок на свіжому повітрі передаються у спадок, згідно з великомасштабним дослідженням близнюків у Великобританії під керівництвом Чіа-Чен Чан з Національного університету Сінгапуру. Їх опублікував науковий журнал “Plos Biology”.
Вчені вивчили 1153 пари близнюків з регістру TwinsUK на тему їхнього ставлення до природи. Їх попросили порівняти свої знання та бажання бути на природі та запитали, як часто вони відвідують природні простори, такі як громадські парки та приватні сади.
З’ясувалося, що монозиготні близнюки, які мають майже 100-відсотковий збіг генів, набагато більше схожі за своєю орієнтацією на природу та частоту її відвідування, ніж дизиготні близнюки, загальний генетичний матеріал яких становить близько 50 відсотків.
Спадковість коливається від 46% за інтересом до природи до 34% за частотою відвідування парків та садів, що є ознакою помірного впливу генетики на сприйняття природи.
У той самий час на ставлення до природи сильно впливають інші чинники. Люди, які живуть у великих містах, мають менше досвіду на природі через свій спосіб життя та довкілля.
“Проведення часу на природі пов’язане з покращенням здоров’я та самопочуттям”, – говорить Чан. “Дослідження близнюків показують, що на бажання людини бути на природі і на те, як часто вона це робить, впливають як наші гени, так і наш особистий досвід”.