Хто не мріяв про нього, власний будиночок біля моря, де можна вечеряти на терасі, милуючись заходом сонця, гуляти пляжем, коли захочеться, дихати корисним морським повітрям? Щоправда, ті, хто ризикнув цю мрію здійснити, іноді з подивом виявляють, що мінусів у неї майже більше, ніж плюсів. Причому річ не лише у кліматі, який підходить далеко не всім.
Головний аргумент, через який багато хто так і не наважується обзавестися житлом біля моря: нерухомість на узбережжі вважається елітною “за умовчанням”. Навіть якщо будується з нуля, це влітає в копійчину. До того ж більшість ділянок вже зайняті, і якщо їх перепродують, то за завищеними цінами: все одно покупець знайдеться.
Зазвичай будинки біля моря знаходяться у селищах, від яких далеко до міста. Отже, ціни на продукти в місцевих магазинах завищені, при цьому асортимент мізерний. Потрібно або мотатися в місто машиною, або замовляти доставку за немаленькі гроші, або розщедрюватися в сільмазі.
Проблеми із громадським транспортом
Якщо немає власного авто, життя в будиночку біля моря раєм не видасться: до зупинки громадського транспорту в приморських селищах часто потрібно йти кілометр і більше. Уявіть, яка це чудова прогулянка, коли хлюпає дощ чи пече сонце.
Висока вологість
Найсуттєвіший мінус морського клімату – висока вологість. Вона провокує зростання плісняви та сприяє швидкому руйнуванню матеріалів. Будинки в таких зонах потрібно ставити хоча б за 300–500 метрів від води (а отже, прощайте, шикарні краєвиди) і завжди мати в арсеналі засоби боротьби з інфекцією.
Паркани, гойдалки, альтанки у приморських зонах доводиться будувати із капітальних матеріалів: каменю, цегли. Дерево швидко руйнується (а щоб уповільнити руйнування, його обробляють лаками та просоченням, в яких користі для здоров’я мало).
Сусіди
Буває, оселишся поруч із тихою сімейною парою на березі моря. А років через два дивишся: вони взяли та влаштували зі свого будиночка міні-готель. І помчала: гулянки, крики дітей, незнайомі машини під парканом та інші принади. Гуд-бай, мрії про тихе життя.
Відпочиваючі
Мешканці приморських селищ нерідко самі займаються облаштуванням берегової зони, щоб з комфортом відпочивати та далеко не їздити. Рано чи пізно ці пляжики, як бджоли на мед, злітаються туристи. Виганяти замаєшся: одні пішли — на їхнє місце вже поспішають інші. Ця постійна чужа присутність дратує і турбує: мало, полізуть красти, щось випадково підпалять, почнуть пісні до ранку кричати чи голосно слухати.
А ще відпускники люблять стукати до власників будинків: то води попросять, то сірників, то домашнього вина продати. Жодного спокою.
Проблеми з комуналкою
Перебої з водою та світлом у приморських селищах – звичайне явище. Через велику кількість відпочиваючих, сильних вітрів, а то й сходу зсувів старі мережі не витримують. По кілька годин на день у будинках біля моря може не бути води та світла. Потрібно або запасатися водою, або чекати, коли її дадуть, щоб починати прання або освіжитися під душем.
Сезонні неприємності
Влітку в сильну спеку море може зацвісти – і не викупаєшся, і пахне далеко не трояндами. Восени та навесні біля моря заряджають сильні вітри – неприємно навіть гуляти узбережжям. Взимку не буває снігу, через що особливо сумно у Новий рік. Загалом суцільні нюанси.
Набридає
Близькість моря викликає захоплення лише спочатку. Потім емоції згладжуються, пейзажі приїдаються, на пляж ходити ліньки, і багато щасливих власників будинків біля моря починають помічати мінуси свого житла. А ще подумують про те, що непогано було б у місті квартиру завести, щоб відпочивати від принад курортного життя в пік сезону, коли тут спека і багатолюддя.