Сьогодні В’єтнам – одна з країн, що швидко розвиваються в азіатському регіоні. Однак паралельно з розвитком науки та технологій у В’єтнамі зберігаються незвичайні традиції, здатні здивувати європейців.
М’ясо собак на вечерю
Старовинна азіатська практика у вигляді споживання м’яса собак не оминула в’єтнамців стороною. Це одна з найбільших статей харчової індустрії В’єтнаму, яка має попит через дешевизну. В’єтнамці, які споживають собак у їжу, вірять, що ця традиція приносить удачу в будинок, а також благотворно впливає на здоров’я та організм. Місцеві жителі впевнені, що, споживаючи собаче м’ясо, вони зміцнюють серцеву та нервову системи, зміцнюють чоловіче здоров’я. Щоправда, стара традиція останніми роками не подобається місцевому уряду і вони намагаються з нею боротися. Влада просить жителів не їсти собак, оскільки це погано позначається на репутації країни, і до того ж збільшує кількість випадків зараження на сказ. Однак, незважаючи на це, собаче м’ясо досі є у продажу. Зазвичай для цього спеціально розводять собак або відловлюють бродячих на вулиці. У туристичних місцях його не продають, а от на околицях міст та у селах – запросто.
Тихі розмови та посмішка
Якщо хочете сподобатися в’єтнамцям, говоріть тихо, напівголосно та ввічливо. В’єтнамські традиції не вітають гучних розмов. Спокійних в’єтнамців зазвичай дратують гучні європейці. Але природна делікатність не дозволить зробити зауваження. Крім того, у В’єтнамі прийнято посміхатися, проте це зовсім не означає добрий настрій. Посмішка – це теж традиція, і за нею може ховатися спектр емоцій: від смутку до ненависті.
Віра в демонів та чорні зуби
Деякі жителі в’єтнамських сіл продовжують вірити в містику та демонів. Вважають, що злі істоти оточують їх усюди. Через це особливо віруючі та частіше літні в’єтнамські жінки забарвлюють зуби у чорний колір спеціальною рослиною. Вони думають, що люди з білою усмішкою таять у собі демонів, залучаючи себе тим самим інших злих істот. Однак зустріти чорнозубих в’єтнамців у великих чи туристичних містах сьогодні нереально.
Ігнорування правил дорожнього руху
Навряд чи цю особливість можна назвати традицією, проте ігнорують правил дорожнього руху у В’єтнамі повсюдно, що дивує європейських туристів. Більшість місцевих мчать на байках навіть на червоний та через зебру. У пішоходів тут незавидна доля – треба дочекатися «правильного» моменту та встигнути перебігти через дорогу. Крім того, не дотримуються водіїв байків та інших правил безпеки, наприклад, користуються телефоном за кермом, садять навіть маленьких дітей попереду або у форматі «бутерброду», коли між двома дорослими на байку сидить дитина. Цікаво, що навіть у службі таксі є послуги, коли замість машини приїжджає таксист на мотоциклі. У перші тижні те, що відбувається на дорогах, надзвичайно дивує, особливо в столиці через великий трафік. Проте вже за місяць до місцевого руху звикаєш.
Усі установи рано відкриваються та закриваються
Туриста може здивувати графік роботи громадських закладів, барів та культурних місць. У В’єтнамі все рано відкривається і рано закривається. Наприклад, нічні клуби вже заповнені о дев’ятій вечора, а о другій годині ночі – багато хто вже закривається. Пояснюється це тим, що робочий день починається у місцевих нерідко о 7-й ранку. Натомість працюють розважальні заклади щодня та заповнені місцевими жителями навіть у понеділок. Отже, якщо хочете пізнати принади місцевого нічного життя – майте на увазі, що після опівночі гості вечірок починають розходитися. До речі, багато музеїв теж відкриваються о 7-8 ранку, а закриваються вже о 15-17 годині дня. Деякі музеї взагалі працюють до полудня.
На весілля приходять по черзі
Незвичайні традиції не оминули і весільні урочистості. На весілля тут запрошують величезну кількість гостей – від далеких родичів, яких бачили раз у житті, до сусідів та колег. Вмістити таку кількість гостей банкетні зали зазвичай не в змозі, тому гості приходять на торжество по черзі. Вони швидко їдять, трохи танцюють, вітають наречених та йдуть, звільняючи місце для наступних гостей. До речі, наречений та наречена весь цей час не можуть сідати, вони мають ходити по залі та приймати вітання.