Після зняття коронавірусних обмежень туризм у В’єтнамі помітно пожвавився. Підтвердження тому 15 номінацій World Travel Awards (аналог премії “Оскара” в індустрії туризму). “Найкращий у світі напрямок для відпочинку в місті” дістався Ханою, “Найкращим у світі напрямком для відпочинку на природі” став Фукуок, “Найкращим регіональним напрямком для відпочинку у світі” – Мок Чауа, а сама країна отримала нагороду “Ведучий об’єкт всесвітньої спадщини” .
В’єтнам відомий своїми райськими пляжами, що приваблює туристів з усього світу. Країна на карті нагадує Чилі та Норвегію: так само витягнута (довжина – 1750 кілометрів). При цьому контури схожі на щит. Столиця Ханой, що у перекладі “місто між річками”, розташована на півночі країни. Найвідвідуваніше місце Ханоя – мавзолей Хо Ші Міна, що на центральній площі Бадінь. Туристи охоче йдуть подивитися на забальзамоване тіло вождя у скляній труні. А в центрі країни розташована стародавня столиця Хюе, популярна у любителів екскурсійного відпочинку. Трохи південніше – фешенебельний курорт Дананг з усіма необхідними атрибутами – чудово обладнаними пляжами та п’ятизірковими готелями. Насамперед він відомий на весь світ своїм розкішним пляжем “Чайна-Біч”: широка прибережна смуга зі світлого бархатистого піску і найголовніше – “правильні” хвилі.
За 170 кілометрів на схід від столиці знаходиться знаменита бухта Халонг із її трьома тисячами островів. Хошимін на крайньому півдні зберігає пам’ять про війну у В’єтнамі, що тривала з 1965 до 1975 року. Поруч із містом знаходяться підземні тунелі Кучі, де туристів не лише водять по підземних лабіринтах, а й дають постріляти на полігоні з гвинтівок та кулеметів.
“Місто вічної весни”, “Долина кохання”, “Індокитайська Швейцарія” – так прозвали гірський курорт Далат, який 100 років тому французи побудували на висоті 1475 метрів над рівнем моря. Він знаходиться в глибині країни ближче до центру і значно відрізняється від усіх вищезгаданих міст. У цьому місті знаходиться Золотий міст – Sun World Ba Na Hills, який отримав цього року премію як “Провідний культовий туристичний міст у світі”.
Столиця туризму цієї країни – Нячанг – знаходиться дещо південніше.
Ще на південь знаходяться Фантх’єт і Муйне, які вражають тим, що тут неподалік пляжів розкинулася справжня піщана пустеля. Екскурсії в дельту Меконга сподобаються любителям дикої природи та етноекзотики: плавучі ринки, шпилі католицьких соборів над пальовими спорудами біля води, сади орхідей, рідкісні звірі та птахи у джунглях. Нижче починається дельта річки Меконг, а також “Париж Сходу”, промисловий та туристичний центр Хошимін, колишній Сайгон. На крайньому південному заході країни розташувався Фукуок, найбільший острів В’єтнаму. Райські пляжі з білим піском та кокосовими пальмами слід шукати саме там, на його західному березі.
Оскільки В’єтнам витягнувся із півночі на південь, його регіони мають різні кліматичні особливості. На півдні, особливо в дельті Меконга, спекотно та волого протягом усього року. Сезон дощів посідає літні місяці, а сухий сезон – на зимові. На півночі все навпаки: затяжні дощі, що мрячать, йдуть взимку, а влітку вони хоч і припиняються, але повітря, як і раніше, залишається вологим. Температура піднімається до +40 градусів за Цельсієм. Оскільки країна омивається морем, яке в’єтнамці називають Східним (на картах позначено як Південно-Китайське море), у багатьох місцях вологість відчувається, але несильно. Цілий рік температура повітря тримається близько 32 градусів.
Попередження. Загоріти можна й у похмуру погоду. У В’єтнамі поки що немає заборони на користування сонцезахисними кремами на пляжах, як у Таїланді, так що не забудьте скористатися ними.
В’єтнамці славляться своєю здатністю вживати практично все, що рухається: п’ють коктейлі з крові кобри, готують м’ясо крокодилів і страусів, смажать цвіркунів. Мешканці країни щорічно з’їдають змію (так вони зміцнюють імунітет). Продукти тут не заморожують, холодильниками майже не користуються, тому можна сказати, що фрукти тут завжди щойно з дерева, овочі – з грядки, а риба – виловлена сьогодні вранці. М’ясо подають з великою кількістю зелені та соусами.
Порада: у перші дні відпочинку в цій країні намагайтеся вживати класичну їжу та фрукти. У період адаптації ваш організм може прийняти специфічну в’єтнамську кухню. Наприклад, коли ви побачите крокодила на рожні або смажену жабу, то в першу чергу у вас може виникнути огида, а звідси і всі наслідки. А коли око звикнеться до національних особливостей кухні, ви зможете сміливо починати експериментувати.
У В’єтнамі можна використовувати всі сучасні види транспорту – від літаків внутрішніх ліній до міжміських автобусів та таксі. Можна дістатися навіть до найвіддаленіших місць В’єтнаму, правда, вам доведеться здійснити кілька пересадок з одного виду транспорту на інший або, скажімо, з одного автобусного маршруту на інший. Є й водні трамваї, човни, маломісні катери, на яких ви зможете помилуватися місцевими красами. Або можна орендувати скутер і їздити від півночі до півдня всю відпустку. У містах на транспорті їздити дуже безпечно, тому що швидкість обмежена і водії намагаються не гнати. А ось для пішоходів ситуація трохи складніша, якщо навіть світлофор горить зеленим, це не означає, що ви можете сміливо переходити дорогу. Потрібно підняти руку і переконатися, що дорога справді вільна.
В’єтнам є дуже гостинною країною. Гід на ім’я Туан розповідає, що “якщо у місцевого жителя щось вкрадуть, то він навіть не шукатиме і звертатиметься до поліції. Тому що він знає, що це без толку. А якщо у туриста щось пропало, то всі сили поліції будуть задіяні доти, доки не знайдуть, хоч би що це було”.
Дивовижні в’єтнамці
В’єтнамці дуже рано лягають і рано встають. Але рибалки прокидаються глибокої ночі і вирушають ловити кальмарів. Якщо ви зупинилися в готелі на першій лінії, ви обов’язково побачите вночі на морі дуже багато ліхтарів.
У В’єтнамі живе понад 50 народностей, тобто в країні понад 50 діалектів. Северянин може розуміти мови жителів центральних і південних регіонів. Найдовше слово складається з семи літер. А ще в деяких народів, таких як чам та еде, досі існує матріархат.
У В’єтнамі досі є племена, які зреклися всього нового. Вони живуть у гірських місцевостях, мають свою мову спілкування. Уряд В’єтнаму не раз створював їм умови, щоб ті могли жити у звичайному середовищі зі звичайними жителями. Але вони, проживши так пару днів, тікали назад, додому. Іноді туристам трапляються такі “корінні” в’єтнамці. Їх можна дізнатися на погляд: при зустрічі вони дивляться на вас уважно і здивовано, мабуть, вважаючи себе єдиними жителями країни.
Будинки у в’єтнамців дуже вузькі, оскільки тут є податок на фасад. Ширина будинку може бути 1,5-2 метри, а довжина досягатиме від 10 метрів і більше. Але, як розповідають місцеві жителі, зараз забороняють так будувати будинки, бо такі будинки є нестійкими.
У В’єтнамі гроші зроблені здебільшого із пластику, лише малі номінали з паперу. Найдорожча купюра у В’єтнамі – 500 000 донгів. Мінімальна – 1 000 донгів. На всіх купюрах фото Хо Ши Міна і багато нулів, і тому є ризик, що ви можете заплутатися. Можна спробувати розрізняти купюри за кольорами. Навіть маючи в кишені мільйон донгів, ви не відчуватимете, що ви мільйонер. Але маючи долари або банківську картку, ви можете не перейматися платежами, тут скрізь приймуть і те, й інше, за винятком базарів.
Туристам обов’язково рекомендується відвідати місцеві ринки, а якщо вийде, то й нічні базари також. Навіть за мірками Південно-Східної Азії ціни у В’єтнамі дуже “хороші”, тож без сувенірів звідси ніхто не їде. Тропічні фрукти, лікувальний артишоковий чай та кава, у тому числі такий екзотичний та дорогий сорт, як копи лювак. Цей різновид кави відомий, перш за все, завдяки специфічному способу обробки. Процес виробництва цієї кави полягає в тому, що пальмові куниці поїдають стиглі плоди кавового дерева, перетравлюють навколишню кавові зерна м’якоть і екскретують зернятка, які потім збираються людьми, миються і сушаться на сонці. Найдорожчий сорт лювака може коштувати 100 доларів за 100 грамів. Його вважають королівським сортом, який видобувається у природному середовищі. А є й зооплантації, у яких містяться ці тварини, як на фото.
Сувенірною класикою стали зміїне вино та лікувальні настоянки на зміях, скорпіонах та іншій отруйній живності. Чоловіки вважають їх корисними для здоров’я.
Жінкам подобаються в’єтнамські ювелірні прикраси з перлів із острова Фукуок та одяг із шовку. На відпочинку багато хто навіть замовляє у місцевих кравців національний жіночий костюм аозай, який складається з довгої шовкової сорочки та штанів. До нього ідеально підходить традиційний конічний капелюх з пальмового листя.
Порада, як торгуватися: на базарах зазвичай, побачивши туриста, продавці змінюють ціни з космічною швидкістю. Тому потрібно поділити надвоє суму, яку продавець показав на калькуляторі, та попросити про знижку. Наприклад, був випадок, коли туристи купили в’єтнамські мазі за 40 000 донгів (це ще зі знижкою). А насправді ці мазі коштують лише 6 000 донгів. Тобто, ціна для туриста була завищена майже в 7 разів.
Тут невеликі зарплати, а пенсії одержують лише держслужбовці. А також дуже цікава система освіти: потрібно обов’язково закінчити лише 5 класів, а далі батьки самі вирішують, чи вчитися їх дитині чи працювати. Тому, даючи чайові, ви можете не тільки показати себе як шляхетна та щедра людина, але й порадувати цілу родину.
У країні можна зустріти багато людей, які сплять на робочому місці. Тихий час настає після обіду – люди в офісах, банках та інших організаціях укладаються спати у гамаки, на стіл та навіть на підлогу.
Багато в’єтнамців атеїсти. Але споконвіку багато хто вважається язичниками. Як кажуть гіди, є буддисти і християни (максимум 30 відсотків), при цьому всі будинки мають предмети для поклоніння померлим родичам.