Кішкам у Туреччині можна все: вони вільно ходять вулицями, сплять у ресторанах та кав’ярнях, живуть у магазинах та мечетях. Вусаті-смугасті давно стали живим символом турецької столиці — за даними ветеринарної служби Стамбула, у мегаполісі мешкає 125 тисяч нічийних котів. Туристи жартома називають Стамбул Кетстантинополем, місцеві жителі підгодовують котиків на регулярній основі, а влада встановлює у дворах kedi evi — будиночки для котів. У чому причина такого безмежного кохання?
Коти-рятувальники
По-перше, вуличні кішки давно займають важливе місце в екосистемі турецьких портових міст, де завжди було багато гризунів. У 8 столітті невтомні мисливці врятували Стамбул від чуми, знищивши полчища щурів, що заполонили портові доки та вулиці. І до цього дня коти справно контролюють популяцію мишей та щурів у містах.
Данина традиції
По-друге, повага до котячого племені — данина релігійним традиціям, а прикладом дбайливого ставлення до котів став сам пророк Мухаммед: він умивався водою, яку вони пили, дозволяв їм заходити в мечеті та проповідував з кішкою на колінах. Переказ свідчить, що одного разу Мухаммед відрізав частину свого одягу, щоб не потурбувати вихованця, який заснув на ньому.
За іншою легендою, кохана кішка пророка врятувала йому життя, прогнавши отруйну змію, що сховалася в рукаві халата. На подяку святий торкнувся її спини, подарувавши 9 життів та здатність приземлятися на всі чотири лапи.
Містична версія
А ще турки вірять, що кішки потрапляють до раю і можуть замовити слівце перед Аллахом за людину, яка дбала про них. Тому жителі країни годують, напувають і всіляко оберігають пухнастих створінь.
У турків взагалі багато цікавих традицій, наприклад, часто мажуть руки одеколоном, при переляку хапаються за зуб, а каву люблять пити зі склянкою холодною водою.