На перший погляд, вторгнення Росії в Україну було б безумством, тому що Росія могла багато втратити і замало придбати.
Сам президент Росії Володимир Путін запитував: Що для мене Україна?
У разі вторгнення Захід запровадить руйнівні санкції проти Росії, принаймні так обіцяють Сполучені Штати.
Але можливість війни не така нелогічна, як здається на перший погляд.
Найбільшим активом Путіна є природний газ. Минулого року Росія надто економно ставилася до постачання природного газу до Європи. Таким чином, наразі заповнено лише третину європейських газосховищ.
А Росія постачає понад 40% природного газу, що імпортується до Євросоюзу. Відтак цілком логічно виключити блакитне паливо з-під можливих санкцій. Однак Росія також є великим постачальником інших видів сировини.
Хорошим прикладом його значущості є випадок із Русалом. Колишній президент США Дональд Трамп запровадив санкції проти російського алюмінієвого гіганта у зв’язку з передбачуваною причетністю мільярдера Олега Дерипаскі до анексії Криму у 2014 році. Ціни на алюміній одразу підскочили у всьому світі. І санкції з “Русалу” швидко зняли.
Природний газ – ще потужніший інструмент впливу в руках Росії. Путін може пригрозити ЄС контрсанкціями та припинити постачання природного газу. І це вплине на європейську економіку, особливо взимку.
Тому можливість війни з Україною буде значно знижено за рахунок постійного потепління погоди.
Також по темі: Ультиматум Путіна: США негайно йдуть зі Східної Європи
«Якщо Росія вторгнеться в Україну, вона буде повалена міжнародною спільнотою. Вона буде ізольована від світових фінансових ринків, позбавлена доступу до нових технологій, попередив Білий дім. Росія зіткнеться з відпливом капіталу, посиленням тиску на карбованець, різкою інфляцією, зростанням боргових витрат, економічним спадом та скороченням виробничих потужностей».
На перший погляд Росія втратить ще більше, ввівши контрсанкції. Однак насправді частина поставок може бути перенаправлена до Китаю. У той же час після 2014 року Росія значно збільшила свої валютні резерви приблизно з 400 до 630 мільярдів доларів. З них вартість золота зросла приблизно з 45 до 132 мільярдів доларів. Таким чином, як мінімум у короткостроковій перспективі російська держава може зазнати значних фінансових втрат і навіть обмежити свої операції у доларах.
Ще одним важливим фактором, який дозволяє Путіну вторгнутися в Україну, є військова реформа. Збройні сили Росії набагато сучасніше та тактично краще підготовлені, ніж у 2014 році, коли розпочався конфлікт в Україні.
А оскільки військова перевага Росії в регіоні повна, Путін не має причин не розраховувати на успіх можливої війни.
Ймовірно, за часткового блискавичного вторгнення, яке змінить статус-кво на Донбасі та встановить у Києві дружній Москві уряд, західні санкції не будуть такими руйнівними, принаймні на це сподівається Путін. ЄС точно не захоче втратити своє основне джерело низки сировинних матеріалів. А щодо природного газу реально немає альтернативних постачальників, які могли б повністю замінити Росію у короткостроковій перспективі.
Поки що гра між Путіним і Заходом залишається політичною. Сполучені Штати можуть дозволити собі тверду позицію, оскільки їхня торгівля з Росією відносно невелика. Але для ЄС ситуація набагато складніша.
Якщо і буде війна, то вона, ймовірно, почнеться до того, як у Європі похолодає, оскільки холод підвищить значення російського газу в постконфліктних переговорах. Похолодання очікується на початку березня.
Проте вторгнення — крайній варіант, оскільки воно пов’язане з багатьма ризиками для Росії, особливо в довгостроковій перспективі, ЄС почне знижувати свою залежність від російських ресурсів, що поставить російську економіку у підпорядковану роль по відношенню до гігантського Китаю.
Тому військового конфлікту все ж таки можна уникнути шляхом прориву в політичних переговорах між Росією та Заходом.