Надзвичайний і Повноважний Посол Держави Ізраїль в Україні Еліав Бєлоцерковські розповів про те, коли запрацює угода про зону вільної торгівлі між нашими державами, про історію своєї родини та про те, чому ізраїльтяни можуть навчити українців.
«…наша Держава цінує життя своїх громадян та вважає кожного із них своїм найбільшим скарбом…»
Яким є на сьогодні стан двосторонньої співпраці між нашими країнами у політичній, гуманітарній та економічній сфері?
— Ми спостерігаємо позитивну динаміку. Після Революції Гідності та після початку сумнозвісних подій на сході Вашої держави, безумовно, мала місце певна стагнація, але вже наприкінці 2014 року почалося пожвавлення двосторонньої співпраці між нашими державами. Мали місце двосторонні консультації між зовнішньополітичними відомствами Ізраїлю та України. Окремо хотів би згадати візит Президента України пана Порошенка до Ізраїлю у грудні 2015 року. Впродовж цього візиту було підписано низку важливих угод, зокрема — про співпрацю у сфері транспортної безпеки. Зараз наше посольство працює над організацією та реалізацією візиту прем’єр-міністра Ізраїлю до Києва, що має стати додатковим поштовхом у розвитку двосторонніх політичних, економічних та гуманітарних взаємин. Також хотів би наголосити, що Ізраїль підтримує територіальну цілісність України, не визнаючи анексії Кримського півострова, і це є нашою принциповою позицією. Зокрема, наше Посольство суворо та безапеляційно застерігає ізраїльські компанії від тих ризиків, які є неминучими за умов їхньої діяльності на анексованій території. Щодо економічної співпраці, то попри вже згадуваний мною період нетривалої стагнації, ми швидко рухаємось уперед, активно збільшуючи товарообіг. Якщо ж говорити про гуманітарну співпрацю, то — і Ви певно знаєте по це — Ізраїль надає допомогу українським громадянам, які зазнали серйозних поранень під час бойових дій на сході України.
У якому стані перебуває Угода про зону вільної торгівлі між нашими країнами? Хто або що стоїть на шляху її реалізації?
— Проект зони вільної торгівлі було узгоджено під час візиту Президента Порошенка до нашої країни у грудні 2015 року, про який я вже згадував. Планувалося, що ця угода запрацює у першому півріччі 2016 року, але ми й досі маємо узгодити певні процедурні моменти, дотримання яких вимагає законодавство нашої держави. Втім, я маю впевненість, що найближчим часом угоду про зону вільної торгівлі буде ратифіковано й вона запрацює на користь наших народів.
Наступного року Єрусалим прийматиме пісенний конкурс Євробачення. Минулого року його приймав Київ. Чи буде цікавим для вашої держави український досвід проведення міжнародного мистецького заходу у непростих умовах?
— Україна провела цей конкурс на дуже високому рівні. Усі стандарти безпеки було дотримано. Ізраїлю вже доводилося приймати міжнародний пісенний конкурс і тому певні напрацювання у нас, звісно ж, є. Але, враховуючи те, що світ змінюються і змінюється характер, масштаб та природа терористичних загроз, ми були б вдячні за будь-яку допомогу у сфері безпеки під час проведення Євробачення в Ізраїлі.
Багато ізраїльських політиків та державних діячів походять із України. Ви народилися у Молдові, але Ваше прізвище вказує на зв’язок з Україною. Це так?
— Так, безумовно. Попри те, що я народився у Кишиневі, попри те, що мій батько також народився у цьому місті, історія нашої родини пов’язана з Україною. Я не знаю, коли саме це сталося, але мої предки переселилися до Молдови саме з українських земель.
У червні 2018 у Києві відбувся українсько-ізраїльський форум, який було присвячено ізраїльському досвіду державотворення для України.
Чому саме, на Вашу думку, Ізраїль може навчити нас?
— Я не думаю, що ми маємо право чомусь вчити українців. Не певен також, що у мене особисто є право давати вам бодай будь-які поради. Але ми, звісно ж, можемо — та повинні — обмінюватися досвідом. У чому полягає корисний досвід Ізраїлю для України?
Це непросте питання, але я спробую відповісти на нього. Розумієте, ми не мали держави впродовж багатьох століть й коли у минулому сторіччі нашому народу довелося перейти крізь жаливі випробування, які ми називаємо Катастрофою, ми зрозуміли, що нам потрібна Держава як інституція, яка б захищала нас. Тому у кожного з нас є обов’язок перед Державою, але й Держава бере на себе відповідальність за долю кожного свого громадянина. У нас в армії служать не лише чоловіки, але й жінки, й наша армія є найпотужнішою у близькосхідному регіоні. Але ми всі в Ізраїлі знаємо таке — якщо хтось із тих чоловіків та жінок, які захищають Ізраїль, зазнають поранень під час військової служби, то Держава опікуватиметься ними. Якщо вони потраплять у ворожий полон — то Держава зробить усе можливе та неможливе для їх визволення. І це не порожні слова. Заради звільнення одного нашого полоненого ми звільняли із наших в’язниць сотні ворогів.
Держава цінує життя своїх громадян та вважає кожного із них своїм найбільшим скарбом. Саме такого ставлення Держави до своїх громадян я хотів би побажати Україні…