Здавалося б, сон – фізіологічна потреба, яка об’єднує всіх людей. З одного боку, це так – ми всі спимо. З іншого, багато народів мають свої власні “сонні” традиції чи звички.
Японія та Китай
Дві азіатські країни ставляться до сну майже протилежно. У японській культурі панує прихильність до праці та робочих обов’язків, тому люди нерідко недосипають і можуть дозволити собі заснути в будь-якому зручному та прийнятному місці: на лавочці, під час обідньої перерви, у метро.
У Китаї сон цінують трохи більше. Згідно з догмами китайської медицини, лягати потрібно не пізніше 23 годин, і це неписаний закон.
Мексика
Нам точно є чому повчитися у мексиканців. По-перше, більше половини жителів країни, якщо вірити соціологічним опитуванням, обов’язково приділяють час перед відходом до сну тому, щоб розслабитися й упорядкувати думки: хтось молиться, хтось медитує, хтось приймає розслаблюючу ванну. А ще мексиканці ретельно стежать за чистотою постільної білизни, змінюючи як мінімум простирадла раз на 1-2 дні.
США
Американці – відомі цінителі комфорту, і жителі в основному прагнуть спати на розкішних або хоча б просто комфортних матрацах. Деякі – на двох матрацах одразу. Якщо ви бажаєте поспати на королівському ліжку або матрацах з ефектом пам’яті, вам в американський готель.
Заради справедливості зазначимо, що є у жителів США і ще одна особливість: вони привчають дітей до раннього відходу до сну – не пізніше 21–22 години.
Іспанці та італійці
Найсоннішою нацією в Європі вважаються французи, які в середньому сплять по 9 годин на добу, принаймні ті, хто може собі це дозволити. Зате в іспанців та італійців є цікава традиція: у спекотний денний годинник після обіду вони чи не обов’язково відпочивають кілька годин. Причому ця традиція настільки поширена, що деякі заклади та установи навіть закриваються на цей час.