Минулої суботи всесвітньо відомий американський фотограф Спенсер Тунік (56 років) організував у фінському місті Куопіо інсталяцію, в якій взяли участь сотні оголених людей.
Скандальні фото були зроблені в суботу близько третьої години ночі. Для участі у цій незвичайній постановці в Куопіо зібралася велика кількість людей. Фотограф Спенсер Тунік, який організував це видовище, востаннє знімав у Фінляндії 21 рік тому. Тепер він знову зібрав велику кількість людей різного віку.
Люди стояли посеред вулиці, босі та голі, а Тунік керував їх рухами через гучномовець, після чого учасники фотосесії приймали різні пози та робили всілякі постаті. Метою Туніка було показати, як оголені люди можуть гармоніювати із довкіллям.
У світі до робіт фотографа ставляться дуже неоднозначно. Одні захоплюються і постійно стежать за творчістю, інші ж обурюються та закликають байкотувати виставки. Так, наприклад, влада Південної Кореї та Тайваню заборонила виставляти його роботи в музеях, оскільки вважала, що фотографії надто провокаційні.
„Фінни були напрочуд природні, коли роздягалися. Вони роздяглися без жодного почуття сором’язливості”, – розповів Тунік про зйомку в Куопіо.
Видання Ilta-Sanomate запитало фотографа, чи поводився хтось непристойно під час зйомок. „Ніколи. Ми відразу даємо зрозуміти, що будь-яка неналежна поведінка є неприйнятною”, — сказав Тунік, додавши, що кожен учасник до зйомки підписує спеціальний контракт.
Одним із учасників інсталяції став 44-річний Юссі Ріссанен, який вже брав участь в аналогічній фотосесії Туніка 21 рік тому. За словами чоловіка, йому дуже подобається робота майстра. “Вони дуже бодіпозитивні”, – каже він, додаючи, що почувається абсолютно комфортно в голому вигляді. Рісанен розповідає, що одного разу разом зі своєю дівчиною навіть ходив голим у нічний клуб. Це була серія вечірок, на яких потрібно було зняти одяг і залишити її у гардеробі, щоб потрапити до закладу.
Ще одна учасниця інсталяції 38-річна Клаара Кемппайнен розповіла, що під час фотосесії помітила перед собою жінку, якій було некомфортно. Але проблема була зовсім не в збентеженні, а в мурах, які повзали її тілом. „Я намагалася їй допомогти і відлякати їх. Все це, звичайно, було дуже весело», – згадує Кемппайнен.